Як на Шишаччині благодійники опікуються багатодітними родинами та родинами з дітьми, що мають інвалідність.
Сьогодні основним завданням тилових громад у відносно безпечних регіонах, окрім надання соціальних послуг, є забезпечення внутрішніх переселенців тимчасовим житлом, продуктами харчування та предметами першої необхідності, за можливості – й роботою.
Як справляється з цим Шишаччина, яка стала прихистком для понад 2 тисяч людей, що вимушено залишили свої домівки? Як почуваються переселенці на новому місці?
Опікою над внтрішньо переміщеними у Шишацьку громаду людьми найперше займаються заступниця селищного голови Наталія Коротич та начальниця відділу соціального забезпечення, праці та соціальних послуг Шишацької селищної ради Наталія Завалідер.
Потрясіння війни не минають безслідно. Пенсіонерка Катерина Іванівна зрозуміла це вже на мирній території, коли, як їй здавалося, найстрашніше було позаду. Тіло жінки почало вкриватися випуклими червоними плямами. Вона списувала це на пережитий стрес, сподіваючись, що все зникне, як тільки не чутиме вибухів снарядів і спатиме не в підвалі.
А шукати лікаря на новому місці для неї було проблемою. І хто знає, як довго переселенка жила б зі своїми страхами і здогадками, якби начальниця відділу соціального забезпечення, праці та соціальних послуг Шишацької селищної ради Наталія Завалідер не запросила на медичний огляд її онука, який має ДЦП.
— Деякий час тому я дізналася про те, що благодійна організація "Світло надії" з Полтави надає внутрішньо переміщеним особам, у яких є діти з інвалідністю, а також багатодітним родинам безплатні медичні консультації й забезпечує необхідними ліками та виділяє кошти на першочергові потреби, — розповідає пані Наталія. — Звісно, ми скористалися цим шансом і запросили благодійників у Шишаки. До нас приїхали педіатр, терапевт, сімейний лікар і просто у відділі соцзахисту влаштували прийом переселенців. Загалом медики оглянули 20 людей. Під час огляду Катерині Іванівні й установили діагноз (псоріаз), вона отримала поради щодо лікування.
Фото Олени Кіріченко
Евакуювавшись із Донеччини, родина Кириченків вирішила залишитись на Полтавщині: посадила город і з допомогою громади перевезла свою мініферму.
А інша жінка — опікун малолітнього внука з інвалідністю — після евакуації перенесла інсульт. Добре, що на Шишаччину вона приїхала разом із сестрою, яка тепер узяла основний догляд за дитиною на себе. Родина також отримала, окрім безплатної медичної консультації, компенсацію коштів за придбані ліки та продукти харчування.
Загалом можна було скупитися перед візитом до лікарів на 1,5 тисячі гривень, але в особливих випадках, як ці, благодійники збільшували суми вдвічі. Матеріальну підтримку від ГО "Світло надії" отримали також найстарша, 94-річна, переселенка і вагітна жінка.
А ще благодійники подарували запрошеним 20 пледів та 120 коробок цукерок.
— Під час війни кожен з нас виконує свій обов’язок перед Україною на своєму місці. Соціальні працівники, на яких припало велике навантаження, не виняток. Наша громада використовує всі можливості, щоб полегшити життя внутрішньо переміщеним особам, — зазначає Наталія Завалідер.
Немає коментарів:
Дописати коментар