ШИШАЧЧИНА: ІСТОРІЯ ОСТАННЬОГО БОЮ АНДРІЯ КУЛЯГІНА

Історія останнього бою героя-танкіста Андрія Кулягіна.

Видання "Рубрика" опублікувало історію останнього бою танкового екіпажу, у якому служив наш земляк Андрій Кулягін.

Зранку 21 липня 2014 року зведений підрозділ 93 ОМБ направили для звільнення селища Піски Ясинуватського району Донецької області. Ця операція була вкрай потрібна для розблокування гарнізону Донецького аеропорту, який вже два місяці знаходився у напівоточенні.

До складу екіпажу танку Т-64БВ входили командир танкової роти капітан Олександр Лавренко та мобілізовані бійці – механік-водій Андрій Купягін (с. Носи, Шишацький район, Полтавська область, 1992 р.н.) і навідник молодший сержант Олександр Вохрамеєв (м. Апостолове, Дніпропетровська область, 1973 р.н.).

Їх танк рухався у голові колони. При підході до блокпосту сепаратистів потрапив у засідку. Зав’язався бій. З боку бойовиків підійшли ще два ворожих танки та мінометна батарея, яка почала обстріл механізованого взводу.

Екіпаж нашого Т-64БВ влучним вогнем підбив ворожий танк, знищив два автобуси з бойовиками і кілька кулеметних точок, після чого ввірвався на позиції блокпосту.

У цей час екіпаж бойової машини піхоти ЗСУ БМП-2, що рухалась у колоні за нашим танком, розпочав евакуацію поранених українських воїнів. Зважаючи на це, екіпаж танку своєю бронею та вогнем із гармати та кулемета почав прикривати дії евакуаційної групи.

Невдовзі прийшло повідомлення, що терористи збираються розпочати контратаку. Танк Андрія Кулягіна першим висунувся на ймовірний рубіж атаки, знищивши при цьому дві мінометні обслуги терористів, але, водночас, значно відірвавшись від основних сил своєї роти.

Маневруючи під вогнем противника, танк потрапив на замаскований потужний фугас. Унаслідок вибуху механік-водій Андрій Купягін і навідник Олександр Вохрамеєв загинули, а капітан Олександр Лавренко отримав тяжкі поранення. Щоб не потрапити до полону бойовиків і не допустити захоплення ними бойової машини, він підірвав себе разом з танком.

“Страшне, але водночас і обнадійливе визначення «зникли безвісти» давало нам підстави сподіватися, що екіпаж живий, - пригадував підполковник Дмитро Кащенко. - Ми тоді закріпилися на блокпостах, але далі пройти не змогли. Лише коли в Інтернеті з’явилися фото підбитого танка та документи екіпажу, стало зрозуміло, що наші танкісти-герої загинули…”

Зі слів командира бригади: “Коли ми домовилися з терористами про обмін загиблими, вразило, що тіла наших хлопців були охайними. На наше німе запитання один з терористів розповів: «Під час бою ми думали, що на нас випустили якихось фанатиків, так самовіддано та відважно вони воювали, більше сотні наших поклали. Тож з поваги до такої хоробрості їхні тіла були відправлені до донецького моргу, де були приведені у належний вигляд…»

За мужність і героїзм, виявлені при захисті суверенітету та територіальної цілісності України, екіпаж танка Т-64БВ посмертно представлений до урядових нагород.

14 листопада 2014 року Указом Президента України "Про відзначення державними нагородами України" за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Андрія Олександровича Кулягіна нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

У січні 2015 року за вагомі особисті заслуги перед Полтавщиною та Україною, за зразкове виконання військового і громадянського обов’язку, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ім'я Андрія Кулягіна було занесено до Книги Пошани Полтавської обласної ради посмертно.

30 березня 2016 року Шишацька районна рада присвоїла Андрію звання Почесного громадянина Шишаччини посмертно.

2 квітня 2017 року Андрій Кулягін нагороджений орденом "Народний Герой України" посмертно.