Конфлікт між компанією «Астарта-Київ» і екс-директорами її флагманських сільгосппідприємств - Віктором Скочком («Агрофірми ім. Довженка») і Олександром Коваленком («Агрофірми «Добробут») триває вже більше року. Учасники «агророзлучного» процесу відкривають нові деталі.
Сайт Latifundist.com оприлюднив версію екс-директора «Агрофірми ім. Довженка» Віктора Скочка, який розповів про приховану частини айсберга компанії. Він повідомив про фінансові схеми «Астарти» і застеріг її акціонерів, що компанію може спіткати дефолт, як це сталося з господарством "Мрія".
Віктор Скочко
- Від представника холдингу прозвучало, що Ви агітували людей з очолюваних вами сільгосппідприємств на протести проти центрального керівництва. Ця інформація відповідає дійсності?
- Якщо чесно, я думав, що за рік пристрасті вляжуться, але проблема лише загострюється. Я 18 років пропрацював у компанії і не розумію, як можна мене звинувачувати в тому, що люди переходили на мою сторону. Хотілося б нагадати, що свого часу, щоб придбати сушилку, комбайн, трактор, я віддав у заставу своє особисте майно, автомобіль. Тому що тоді підприємству більше нічого було надати банку в заставу.
У кінці серпня 2017 року у мене відбулася розмова з керівництвом компанії. Ми домовилися, що я закінчу розпочату роботу і піду на «вільні хліба» - створю компанію, де буду сам приймати рішення і нести відповідальність. З урахуванням того, що була така розмова, мені незрозуміло, навіщо знадобилося зі скандалом звільняти мене від займаної посади.
Співробітників я зібрав уже після того, як був звільнений (після 15 листопада). Подякувавши людям за роботу і довіру, я нікого не закликав слідувати за мною і не примушував вийти з агрофірми. Тому що у цих людей укладено діючий договір з компанією «Астарта» на оренду землі. Тому, кажучи про те, що я переманював людей, представники компанії явно лукавлять.
- Цікаво, що Варшавська фондова біржа говорить про конфлікт «Астарти» з міноритарними акціонерами, але представники компанії стверджують, що з Вами розлучилися мирно.
- Насправді конфлікт був. За всі роки, коли я був учасником «Агрофірми ім. Довженка», ми не отримували дивіденди, всі засоби вкладалися у розвиток. Я вважав, що моя частка в структурі агрофірми є і працює.
Після того, як мене вирішили звільнити, фінансовий директор «Астарти» Віктор Гладкий запропонував не зовсім прийнятну суму, яка не була обгрунтована об'єктивною оцінкою. Тому я, в свою чергу, запропонував Віктору Іванчику провести незалежну оцінку. Щоб, так би мовити, розійтися цивілізовано, по-європейськи.
Компанія виплатила мені ту частину, яку вважала за потрібне. Але сертифікована компанія провела іншу оцінку. І я наполягаю на виплату тієї суми, яку вказав незалежний оцінювач. Зараз готую позов до «Астарти». Нам з Коваленком вирішили створити такі умови, щоб ми пішли з компанії. Тому що ми стали незручними.
Коли начальник юридичного департаменту говорить про наші премії і зарплати, треба уточнювати, що все це нараховувалося за рішенням центрального офісу. Ми особисто собі нічого не нараховували. Якщо вже заговорили про зарплати, то для порівняння: Віктор Гладкий минулого року отримав з усіма преміями і бонусами більше € 500 тис. І таких співробітників з величезними зарплатами, які не працюють на землі, велика кількість.
Взагалі, те, що робилося в компанії останні 4-5 років, виходить за межі закону. Виводилися значні кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги, нас змушували купувати товарно-матеріальні цінності на 10 років наперед. Як можна виконувати ці рішення, коли ти директор і несеш пряму матеріальну відповідальність? Я неодноразово говорив, що можу бути керуючим без права підпису. Тоді я буду виконувати будь-які рішення. Тобто і я, і Коваленко, опиралися насаджуваній системі управління, тому нас вирішили прибрати.
Віктор Гладкий
- Про які схеми йдеться?
- З приходом на посаду фінансового директора Віктора Гладкого, політика компанії стала «брудною». Ця людина намагалася дуже сподобатися власникам компанії. Маючи «великий талант» у всіляких авантюрах, він запропонував мажоритарним власникам «чудову» схему заробляння на власній компанії.
Вона проста. У той час, коли мажоритарний власник переконував міноритарних акціонерів у тому, що виплачувати дивіденди не потрібно, а кошти необхідні на розвиток компанії, він сам виводив гроші через кредитні схеми у вигляді сплати собі відсотків.
Наприклад, у річному фінансовому звіті за 2013 рік, у розділі 35 «Транзакції з пов'язаними особами», наголошується (не відкриваючи пов'язаних осіб), що мажоритарним акціонером був наданий кредит компанії під 9,4% річних в USD. Відсотки виплачувалися справно.
Це ж можна побачити і в звітах подальших років. Показово, що, наприклад, у 2014 і 2015 роках так звана WAIR в доларах для компанії склала 6,50% і 7,47%, відповідно, мажоритарні акціонери винаходили можливість із засобів компанії платити собі ті ж 9,4% річних. І тільки в 2017 році процентна ставка по кредиту акціонера зменшилася.
До речі, з міноритарними акціонерами ще цікавіша ситуація. Наприклад, компанія ставила на голосування своїх щорічних зборів акціонерів питання виплати дивідендів. Однак за весь час свого існування жодного разу так і не виплатила ні цента своїм акціонерам. Пояснення цьому були красиві, хоча і не завжди логічні. І все це називали "політикою компанії щодо виплати дивідендів".
- Це була основна схема фінансового директора компанії?
- Ні. Інший «винахід» - це сплата, так званої, компенсації мажоритарному акціонеру за те, що він погодився передати частину своїх акцій в заставу по кредиту, залученому компанією. Вся ця інформація є в річних звітах компанії. Але якщо розібратися, то компенсація за що? Які втрати або витрати виникли у акціонера, які потрібно компенсувати? Як це визначити, хто фіксував ці витрати або втрати?
Щоб було зрозуміло, про які суми йдеться, 2014 року компанія сплатила такої компенсації на більш ніж 2 млн. €. Це при тому, що 2014 рік компанія закінчила з величезними збитками! Якщо до цієї суми ще додати відсотки по «своїм» кредитах і суму офіційної заробітної плати, то можна прийти до висновку, що для мажоритарного акціонера рік був не таким вже й поганим.
Окрема тема - це ще одна «схема фінансової оптимізації» від фінансового директора - так звана «фінансова допомога».
- Про які суми йдеться?
- За 2015-2017 роки «Агрофірма ім. Довженка» надала майже 900 млн. грн. безповоротної фінансової допомоги. Хоча у статуті підприємства написано, що вона створена для отримання прибутку і розвитку, розподілу цього прибутку між його учасниками. Як позначити цю статтю витрат, коли 320 млн. грн. річного прибутку передається у вигляді безповоротної допомоги? Що це за благодійність?
Мені говорили, що це не моя справа. Але як «не моє», якщо я - учасник підприємства? При цьому хотів би частину цього прибутку направити на придбання техніки, технологій, вкласти в розвиток переробки сільгосппродукції, а також соціальну сферу.
- Ці кошти були спрямовані на підтримку менш успішних агропідприємств, що входять в агропромхолдинг?
- Практично всі наші сільгосппідприємства були успішні. Думаю, що кошти йшли на інші бізнеси «Астарти». Відомо, що у мажоритарних власників є ще один бізнес - будівельний. І будівництво «Астарта Бізнес Центру» на Подолі в Києві не має ніякого відношення до агробізнесу.
- Сільгосппідприємства направляли кошти на безповоротній основі материнської компанії чи в офшори?
- Материнській компанії. А вона, в свою чергу, продавала сільгосппродукцію за заниженими цінами в офшорах - кіпрській компанії Ancor Investments Limited. У результаті, операційний прибуток компанії в кінці року становив 500-700 млн. грн, а в балансі зазначено всього 190-240 млн. грн. Інше пішло у витратну частину.
Пам'ятаю, що при ціні на озиму пшеницю 4,5 тис. грн/т, ми її продавали по 3,5-3,6 тис. грн/т. Якщо на внутрішньому ринку 1 т. кукурудзи коштувала 4,5-4,6 тис. грн, ми продавали її Ancor Investments Limited по 3,4-3,5 тис. грн. Тобто на кожній тонні зерна втрачали 1 тис. грн. доходу. Рахуйте самі.
Сільгосппідприємство «Добробут» продає кіпрській компанії 50-60 тис. т. пшениці і 70-80 тис. . кукурудзи. Тобто 120-160 млн грн тільки «Добробут» виводив в офшори. В «Агрофірмі ім. Довженка» продукції ще більше, але схема та ж. Якщо взяти всі підприємства компанії, то мова йде про виведення мільярдів гривень тільки за рахунок трансфертного ціноутворення, на реалізації продукції за заниженою вартістю.
У сезон переробки цукрових буряків у інших виробників заводи купували буряк по 1,2 тис. грн за 1 т, а у підприємств холдингу по 0,85 тис. грн. за 1 т. Як це називається? Бий своїх, щоб чужі боялися? Таким чином занижувалися фінансові показники сільгосппідприємства.
- Тоді Ви теж висловлювали невдоволення такою політикою компанії? Досить дивно, що Ви говорите про це тільки зараз.
- Ми з Коваленком були незручні для Іванчика і Гладкого. У нас завжди була гідність і воля сказати те, що ми думаємо. Я щиро шкодую, що компанія, у якій я працював, так змінилася. Всі ці суперечки не підвищують її капіталізацію. Я б хотів сказати акціонерам «Астарти», щоб вони були уважними.
- Повернемося до питання частки. Коли Ви збираєтеся подавати позов до суду на «Астарту»?
- Юристи готують документи. Думаю, у травні. У цілому ж, хочу попередити міноритарних акціонерів і стейкхолдерів, що на моєму прикладі їх можуть обдурити. Тому рекомендую канадському фонду Fairfax і акціонерам з Варшавської фондової біржі бути уважними.
Якщо говорити про частку, то я чітко пам'ятаю, що активи «Агрофірми ім. Довженка» на 31 грудня 2017 року становили 2,2 млрд. грн. У січні їх перерахували і вони склали вже 3,2 млрд грн. Я написав заяву про звільнення 1 лютого 2018 року. А мою долю розрахували по ситуації на червень. Про який партнерство і довіру можна говорити?
Мені не соромно відстоювати свої права, тому що ці гроші я чесно заробив. Тому я найняв компанію для проведення незалежної оцінки, заплатив гроші, уклав договір як директор «Агрофірми ім. Довженка». І як її учасник за статутом я мав на це право. І не має значення, що у когось частка в агрофірмі 97%, а у мене - всього 1%. Незалежні експерти оцінку провели. Але «Астарта» її не прийняла, бо оцінка не збіглася з позицією фінансового директора. Загалом вийшло так, що її довелося викинути в урну, оскільки виявилося, що ніякого альтернативної думки бути не може.
- Тобто Вашу частку оцінили в 19 млн. грн. Ви з цією оцінкою погодилися. Якісь проблеми з оплатою вартості частки виникли?
- Ні. Виплата була проведена так, як це передбачено статутом агрофірми, - в останню годину останнього дня року, що передує виходу зі складу її учасників.
- Коли-небудь керівництво компанії озвучувало думку, що Ваша лояльність компанії конвертується в певні дивіденди, які Ви зможете отримати?
- Ні, такого діалогу або обговорення не було. Вони просто вирішили видати суму, яку вважали потрібною. Хоча показовим у цьому плані є обіцянка Віктора Іванчика ще далекого 2006 року (при виході компанії на Варшавську фондову біржу) ввести опціонну програму для менеджменту компанії. До речі, тоді ж Віктор Петрович обіцяв, що побудуємо модель, згідно з якою кожен, хто бере активну участь у розвитку компанії, стане співвласником. Але цього не сталося. Можливо патологічна жадібність є тому причиною.
Сьогодні, в цілому, в «Астарті» домінує принизливе ставлення до керівників підприємств. Мені здається, що Віктор Іванчик втратив важелі впливу на компанію. Раніше він активно будував бізнес, міг прораховувати на кілька кроків наперед. Він був розумним і далекоглядним бізнесменом. А сьогодні - не знаю, що відбувається.
За мною стежать. Служба безпеки «Астарти» постійно чергує біля мого офісу. До мене приходить багато людей кожен день і як до депутата, і як до директора підприємства. Адже я будую інше підприємство, яке буде обробляти 3 тис. га. Сьогодні вже 900 га обробляємо, з часом посилимо земельний банк.
Життя розсудить, хто правий, хто винен. Я не був налаштований на сварку, і сьогодні мені складно виступати проти компанії, яку сам будував. Але, коли не вийшло по-хорошому, ми будемо воювати. На останній зустрічі з Віктором Іванчиком я сказав, що нас з Коваленком не можна задавити, з нами треба домовлятися.
- А земельних конфліктів з «Астартою» у вас немає?
- Теж немає. Ми намагаємося працювати самі по собі, коректно і в рамках закону. Створили нове фермерське господарство «ВВС» в Шишацькому районі. У кого закінчився договір, хто успадкував пай - може прийти до нас.
- У «Агрофірми ім. Довженка» великий земельний банк - 50 тис. га. Що зараз відбувається з цими наділами?
- Агрофірма продовжує працювати. Про всіх людей я, звичайно, не можу сказати. Але є і такі, які налаштовані скептично і забирають свою землю, тому що немає довіри і діалогу з боку «Астарти».
Кожен договір оренди землі укладається в індивідуальному порядку, але для цього потрібно спілкуватися з людьми, працювати з громадою. Одним словом, мати авторитет. Я не можу сказати, що у агрофірми сьогодні немає авторитету серед пайовиків. Але, у той же час зростають ризики, що підприємство втратить значну частину земельного фонду. Може, це непорозуміння, може, недбалість. Але я знаю, що на сьогоднішній день багатьом ситуація, яка склалася, не подобається.
- І багато землі «відпало» від «Агрофірми ім. Довженка» за останній час?
- За моїми підрахунками трохи, близько 1,5 тис. га. Це з урахуванням 600 га, які люди забрали і передали в оренду нашому новоствореному фермерському господарству.
- Давайте підсумуємо: майже 20 років Ви пропрацювали в «Астарті», а покинули компанію, м'яко кажучи, в ситуації взаємного нерозуміння?
- Взагалі, для мене «Астарта» - як рідна дитина. Це мій проект, мій будинок, який ми спільно будували. У компанії все одно залишиться частка моєї душі. Я тут не просто працював, а жив. Мене дружина до «Астарти», навіть, ревнувала. І я хотів би, щоб «Астарта» залишилася на ринку і далі успішно працювала. Але я не вірю в її сьогоднішній менеджмент. Менеджмент, якого немає. А є підробка підписів, фальсифікація, недотримання умов контракту. Ось це мене лякає. Головна проблема «Астарти» сьогодні - це вищий менеджмент, який сидить в Києві.
До речі, зауважу, що в київському офісі працює близько півтисячі людей. При цьому земельний банк за ці роки не виріс, щоб так роздувати штат.
Проблема не в землі. Тому що земля може бути вдячною. І люди, які на ній живуть, теж. У нас на Полтавщині в селах дуже привітні і довірливі люди. З ними можна працювати. Питання лише в тому, як розпорядитися цим цінним ресурсом.
Ми, завдяки цим людям, допомогли «Астарті» побудувати хорошу компанію. Разом з першою командою, яка сьогодні з холдингу пішла. Новій команді ми передали потужну, структуровану агропромислову компанію. Але ось що буде з нею в подальшому, для мене особисто це знак питання. Все залежить від самої «Астарти».
Інтерв'ю взяли Костянтин Ткаченко і Наталія Ларіонова.
Інтерв'ю взяли Костянтин Ткаченко і Наталія Ларіонова.
На українську мову переклав Віталій В'юн.
Читайте також:
Читайте також:
Немає коментарів:
Дописати коментар