Уродженка села Коляди Шишацького району Марія Борідько – одна з найстарших жительок Полтавщини, яка за півтора місяці зустріне своє 93-річчя, розповіла свою нелегку життєву історію.
Марії Олексіївні Борідько випало на долю чимало випробувань. Жінка пережила Голодомор, Другу світову війну та важкі післявоєнні роки.
Змалку була привчена до важкої господарської роботи. Майже все життя пропрацювала в колгоспі свинаркою та дояркою, має трудові нагороди. Виховала чотирьох доньок. Дочекалась внуків та правнуків.
Марія Борідько розповіла газеті "Полтавський вісник" про своє довге та нелегке життя. Також поділилася власними секретами довголіття.
Народилася Марія Олексіївна 17 листопада 1926 року в селі Коляди Шишацького району. Змалечку працювала у наймах за шматок хліба та їжу. Доводилося зранку до ночі пасти корів та полоти городи.
У її родині було четверо дітей. Однак голодомор та війна внесли свої корективи. Мама Марина Марківна померла молодою - не пережила голодомор 1933 року. Тоді ж не стало і молодшого брата - трирічного Івана.
"Не знаю, як "викарабкались" із сестрою Галиною та братом Федором. Мабуть, одними молитвами, – розповідає Марія Олексіївна. – Їли тоді бруньки з липи, які були солоденькими на смак. Щипали траву, яку в народі називають козельки. Також товкли листя і пекли з нього оладки".
Після смерті дружини, аби родина була повноцінною, батько Олексій Денисович Коляда одружився з іншою жінкою – Параскою Феодосіївною. Розумів, що дітям потрібна мати.
Хоч мачуху діти не дуже любили, оскільки рідну матір вона так і не змогла замінити, проте завдяки цій жінці пережили із сестрою Галиною (померла у 83 роки) Другу світову війну. Коли батька і брата забрали на фронт, мачуха доглядала дівчат та годувала, чим могла. Однак сама війну не пережила – підірвалася на міні.
Коли німці відступали, то їх з односельцями гнали на місто Дніпро. Тоді охоронця вдалося споїти, і хитрістю втекли та врятувалися. З війни не повернувся і брат Федір. Йому було всього 18 років. Тато лишився живим. Його пораненим привезли додому на возі. Довелося виходжувати. Рік вештався на милицях.
Як німці відступали, то спалили все село Коляди. Тож у післявоєнні роки довелося жити в землянці. За кілька років батько збудував хату і привів додому іншу жінку – Мотрю Юхимівну. Хоч дівчата були проти, однак згодом змінили свою думку. Вона виявилася доброю та порядною. Тато прожив із нею 30 років.
Згодом Марія Олексіївна зустріла свого чоловіка Олексія Васильовича Борідька. Він мав золоті руки: ремонтував усіляку техніку та був теслярем від Бога. З ним прожили душа в душу. У них народилося чотири дочки: Наталія (нині - 63 роки), Антоніна (62 роки), Галина (59 років) та Ольга (58 років). Одного разу з чоловіком стався на фермі нещасний випадок. Йому верстатом відрізало ногу. Але пережили і ту трагедію. Попри свою інвалідність, був він завзятим до роботи. Його в селі поважали – міг полагодити швейні машинки, годинники та іншу техніку.
Усе життя жінка пропрацювала у колгоспі "Перемога" Шишацького району свинаркою, а потім – дояркою. Але ніколи не жалілася на своє нелегке життя. Вставала на роботу о пів на четверту годину ранку. Важко було. Особливо в ті часи, коли не мали технічних засобів та доїльних апаратів. Усе доводилося робити вручну. У вільний від роботи час вишивала рушники, пряла полотно. Любила їздити верхи на конях. За свою професійну діяльність отримала багато грамот. Також її нагородили медаллю за трудові досягнення. До роботи привчила і всіх свої доньок - вони виросли роботящими та добрими людьми.
Марія Олексіївна проживає у Решетилівці вже 17 років. Її забрала сюди молодша дочка Ольга - поряд себе придбала для батьків будинок, щоб зручно було за ними доглядати. У Решетилівці Марія Олексіївна та її чоловік Олексій Васильович відзначали своє золоте весілля. Щоправда, нині жінка вже лишилася одна. Чоловік помер 7 років тому. Тепер її розрадою стали доньки, внуки та правнуки.
"Коли вже мені стало важко ходити, читаю книги та газети. До мене часто заходить молодша донька Ольга. Балує мене шоколадними цукерками "Пташине молоко", – усміхається Марія Олексіївна. – Моя найбільша радість і сенс життя – це величезна родина. Крім доньок, маю вісім внуків та чотирьох правнуків. Сподіваюся, що дочекаюся ще поповнення в родині".
У чому ж секрет довголіття? "Потрібно більше рухатися та трудитися. І головне – любити життя та людей. Уміти прощати та ні з ким не сваритися", – поділилася Марія Олексіївна Борідько.
Немає коментарів:
Дописати коментар